Тальнівська міська територіальна громада
Тальнівська міська територіальна громада

РУДИЙ Тарас Ігорович

Дата: 20.08.2026 12:41
Кількість переглядів: 161

РУДИЙ Тарас ІгоровичФото без опису

Дата, місце народження: 5 січня 1997 року в с. Поташ.

Звання: солдат

Посада: розвідник-радіотелефоніст 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го десантно-штурмового батальйону

Дата, місце загибелі: 18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області.

Місце поховання: с. Поташ.

Рудий Тарас Ігорович народився 5 січня 1997 року в селі Поташ. Саме тут пройшли його дитинство і юність, тут він зростав, навчався, дорослішав і мріяв про майбутнє. Він був людиною з великим і добрим серцем. Щирий, працьовитий, уважний до людей, ніколи не залишався осторонь чужої біди. Особливо тепло й турботливо ставився до своїх бабусі й дідуся, завжди підтримував їх і був для них надійною опорою.

Після закінчення Потаської загальноосвітньої школи Тарас вступив до Уманського агротехнічного коледжу, де здобув професію механіка. Згодом продовжив навчання у Вінницькому університеті за цією ж спеціальністю.

Активний, наполегливий і цілеспрямований. Він захоплювався гирьовим спортом, неодноразово представляв Тальнівщину на змаганнях, виборюючи призові місця та гідно прославляючи рідний край.

Під час навчання Тарас зустрів Павліну, з якою пов'язав важливий етап свого життя. Молоде подружжя повернулося до рідного села, де Тарас працював у Потаському лісництві. У сім'ї народилися дві донечки — Дар’я та Софійка. Для них він був люблячим і турботливим батьком, який завжди прагнув дати своїм дітям найкраще. Згодом життєві дороги подружжя розійшлися, але батьківська любов до доньок залишалася незмінною.

Доля подарувала Тарасові нову зустріч — із Вікторією. У червні 2024 року вони стали чоловіком і дружиною, будували спільні плани, чекали на народження сина, мріяли про мирне й щасливе майбутнє. Та війна внесла свої жорстокі корективи. Уже 18 липня 2024 року Тараса мобілізували до лав Збройних Сил України.

З того дня для нього розпочався новий, найважчий етап. Він залишив рідний дім, найдорожчих людей і мирне життя, щоб стати на захист України. Звичайний молодий чоловік, люблячий батько й чоловік, він став одним із тих, хто взяв на свої плечі відповідальність за майбутнє своєї країни.

Через 2 місяці, у вересні 2024 року, в нього народився син Максим. У цей час Тарас уже виконував бойові завдання на передовій.

Тарас проходив службу розвідником-радіотелефоністом 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини. За сумлінне виконання військового обов'язку був нагороджений відомчими відзнаками.

18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області Тарас зник безвісти.

18 липня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — солдат Тарас Рудий загинув, до останнього подиху залишившись вірним військовій присязі та Україні.

Його мама, Руслана Сергіївна, — військовослужбовиця, учасниця бойових дій. Батько, Ігор Васильович, — учасник АТО, захисник України, який під час повномасштабної війни зазнав тяжкого поранення. Ця родина не з чужих слів знає, якою дорогою є ціна свободи.

У скорботі залишились мама Руслана Сергіївна, батько Ігор Васильович, дружина Вікторія, донечки Дар’я та Софійка, маленький син Максим, сестра Алла, дідусь Сергій Петрович, бабуся Ольга Іванівна та вся велика родина.

Поховали Героя в селі Поташ.

 

 

 

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь