Гордість Тальнівщини! Гордість України!
По прибуттю до Тального з Чемпіонату Європи з боксу серед молоді-2020 з високою нагородою до Тальнівської міської ради завітали тренер-викладач Тальнівської дитячо-юнацької спортивної школи Іван Бабой зі своєю вихованкою – вже бронзовою призеркою Вікторією Левчук.
Отож мали нагоду поспілкуватися та задати різноманітні запитання. Ось що розповіли наші гості.
«Чемпіонат Європи з боксу серед молоді-2020 проходив з 11 по 23 листопада у місті Будва, Чорногорія, в якому взяли участь 175 спортсменів з 22 країн світу» - ділиться інформацією Іван Бабой. – «Загалом турнір став надзвичайно успішним для збірної України, яка завоювала у Будві 15 медалей різного ґатунку. Серед них – 3 золоті, 5 срібних та 7 бронзових медалей. Це другий показник серед усіх країн-учасниць змагань і один з найкращих результатів за усі роки участі українських команд на Чемпіонатах Європи.
Дівчата-українки, що брали участь у Чемпіонаті, були представлені у 10 вагових категоріях. Вікторія Левчук представляла категорію «81+».
22 листопада у Будві ми мали півфінальні поєдинки, 23 листопада – фінальні. У фінальних поєдинках Вікторія виборола III місце, програвши суперниці з Росії за вихід у фінал (суперниця була вже титулованою, попередньо - фіналістка Чемпіонату Європи).
Для Тальнівщини це історичний момент, такого ще не було, тим паче з олімпійського виду спорту».
Скільки часу Вікторія займається боксом?
«Практично рік. За цей час у 2019 році вона вже встигла здобути срібло Чемпіонату України, програвши фінал харківській суперниці, яка на той час була призером Чемпіонату Європи» - розповідає тренер Іван Бабой.
«Цьогоріч взяла участь у чемпіонаті України, що відбувся в Харкові, там виграла два поєдинки і стала чемпіонкою України, забронювавши тим самим путівку на Чемпіонат Європи.
А взяти участь у Чемпіонаті Європи – це незабутньо як для учасника, так і для викладача, це помпезно, вражаюче та надзвичайно відповідально.
Звичайно, з Будви Вікторія приїхала вмотивована. Крім того, надихнули нові враження, спілкування та перебування у середовищі серед спортсменів-однолітків, які вчились багато чому одне в одного.
Та, звичайно, є ще до чого рости та набиратися досвіду. Вона відчула «смак» боксу, їй сподобалось, і з міцною психологічною підтримкою та внутрішньою мотивацією людина здатна на багато».
Завдяки чому ви разом досягли такого результату?
«Важливу роль відіграє тренувальний процес: потрібно розмовляти, аналізувати, тренерські прийоми адаптовувати для кожного учня індивідуально» – каже Іван Васильович. - «На сьогодні зроблений малий обсяг роботи, але у нас є час для наполегливої праці, результати якої ми будемо показувати в нових поєдинках».
Дівчині на сьогодні сімнадцять. Вона – першокурсниця Тальянківського агротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва. У майбутньому по закінченню коледжу - фаховий молодший бакалавр, спеціалізація «Будівництво та цивільна інженерія». Хоча - хтозна, можливо, боксерський ринг для Вікторії Левчук стане найголовнішою принадою життя: і роботою, і хоббі, і забезпечить гідне фінансове майбутнє.
«Вікторія спокійна, добродушна та доброзичлива» - каже Іван Бабой. – «Власних результатів досягає кропіткою, інтенсивною наполегливою працею. А підтримувати її є кому – батькам, тьоті, всім родичам, тренерам, друзям, яких у неї тепер стало ще більше, адже особливо після останньої поїздки у Вікторії значно побільшало коло шанувальників. На тренування з дому, з Поташі, постійно возить мама, вона в неї молодчинка, підтримує і допомагає донечці в усьому».
Вікторіє, чому саме бокс? Що привабило Вас у цьому виді спорту?
Навіть складно сказати, що саме спонукало до боксу. Спочатку займалась танцями у Людмили Бабой. Мабуть, сім’я цих чудових спортсменів мені сподобалась, - усміхається Вікторія. – Ну, а якщо по-чесному, - бокс – це сила, загартування, здоров’я та людські емоції…
Чи безпроблемно вдається поєднувати тренування та навчання в коледжі?
Ситуація з карантином, при якій довелось перейти на дистанційну форму навчання, виходить, посприяла тому, що, практично не доводилось відпрошуватися із занять та відпрацьовувати пропуски. Навчальну програму з гнучким графіком таким чином вдається опановувати та поєднувати з усім, чого зараз від мене вимагає спорт.
Вікторіє, які цілі в подальшому ставите перед собою?
Ціль – рости як спортсменка, доводити собі і світу, що кожна нова вершина може стати твоєю, варто лиш до неї йти та ніколи не здаватись, навіть як би складно не було.
Що скажете про фінансову складову поєдинків, чи потрібно залучати спонсорську допомогу для того, щоб взяти участь? Хто фінансово підтримував вас на місцевому рівні?
«Хочу подякувати всім, хто підтримував нас як психологічно, так і фінансово» – каже Іван Бабой. – «Питання коштів завжди болюче в Україні для спортсменів.
До прикладу, при поїздці на Чемпіонат фінансується головний тренер збірної, а особистому тренеру кожного спортсмена на себе потрібно шукати кошти самому. А це доїзд в обидва боки, харчування, проживання – все це виливається в чималеньку суму. Тому й доводиться шукати спонсорів.
Щодо меценатів останньої поїздки, то головним спонсором був Володимир Мовчан та аграрна компанія «Kernel», за що ми їм безмежно вдячні.
Хочемо також подякувати міському голові Василю Сідьку за всебічну підтримку галузі спорту громади. Василь Петрович зі своєю дружиною Людмилою Григорівною упродовж багатьох років допомагають талановитим дітям, педагогам та закладам освіти Тальнівщини. Самому не раз доводилось звертатись за допомогою ще до обіймання Василем Сідьком посади міського голови, спорт міський голова підтримує і зараз".
Спортивні досягнення Вікторії Левчук та її тренера Івана Бабоя – це гордість України, гордість Тальнівщини, гордість громади. Відрадно, що нам є чим пишатися, плекати трудолюбство та наполегливість талантів наших земляків, які своїми перемогами роблять свій рідний край відомим та впізнаваним на весь світ.
Вітаємо та пишаємось!
