Вони могли розвивати та розбудовувати Україну та свою малу батьківщину, та не судилось...
Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять загиблих від Голодомору, запалюючи свічки біля пам’ятників, меморіалів, у власних оселях на знак пам’яті невинно убієнних людей, за організації керівництва ВКП(б) та уряду СРСР замордованих у 1932–1933-х, 1921–1923-х та 1946–1947-х роках голодною смертю.
Україна внаслідок геноциду втратила мільйони людських життів. Голодна смерть у ті часи забрала тисячі жителів Тальнівщини.
Керівництво громади, керівники комунальних підприємств та структурних підрозділів Тальнівської міської ради біля пам’ятника тальнівчанам – жертвам голодомору та репресій вшанували пам’ять земляків, життя яких обірвалось на півдорозі... Вони могли розвивати та розбудовувати свою малу батьківщину, народжувати та виховувати дітей, тішитись онуками, бути гідним продовженням українського роду. Та не судилось…
Забути минуле, як кажуть, - означає примиритися з його поверненням.
Тому пам’ять про голодомор для українського суспільства - це не тільки питання співчуття, жалю і смутку за жертвами комунізму, але і справа принципу, розуміння справедливості та критерій людяності.
Сьогодні ми продовжуємо боротьбу проти геноциду українського народу, адже зараз Росія намагається знищити українську націю. Знищити нашу ідентичність, культуру, мову…Та ми не віддамо свого, не поступимося і не здамося.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!
