КАРАКУЛЯ Петро Григорович
КАРАКУЛЯ
Петро Григорович
Волонтер
21 квітня 1948 року – 19 червня 2015 року
КАРАКУЛЯ Петро Григорович
громадський діяч, волонтер
народився 21 квітня 1948 року.
«Він був справжнім патріотом», - так говорять всі, хто знав Петра Каракулю.
Все життя Петро Григорович мріяв про вільну сильну Українську державу. Таку хотів залишити дітям та онукам. За це боровся до останнього дня життя, до останнього подиху.
Ще за радянських часів він був дисидентом. Попри все, вірив, що таки настане краще життя для України і не боявся висловлювати свої думки вголос. Він жорстко боровся з системою Януковича. Все життя відстоював правду. Петро Каракуля був активним майданівцем. Він приєднався до протестних акцій у Києві 26 листопада 2013 року. З перших днів Петро Григорович брав участь у житті Євромайдану: у пікетах, охороняв громадський порядок, був на барикадах. І навіть після поранення шумовою гранатою у живіт, підлікувавшись у столичній лікарні, чоловік повернувся на Майдан, де стояв до березня місяця 2014 року.
А потім Петро Григорович очолив Тальнівське районне громадське формування «Народна самооборона». Йому вже було 67 років. Та незважаючи на поважний вік, чоловік активно займався відправкою гуманітарної допомоги у зону АТО для наших бійців. Часто супроводжував вантаж особисто. Безліч разів він побував у самісінькому пеклі, коли не раз над головами свистіли снаряди, коли чудом уникали сепаратистських пасток, куди навмисне направляли місцеві, коли із шаленою швидкістю
«Аби молодший, то був би вже в АТО, - часто повторював Петро Каракуля, - зброю тримати умію, служив у Радянській Армії. Хоча, яке ж це АТО? Треба називати речі своїми іменами. Коли іде війна, то всі мусять хоч по крихті та долучатися».
У Петра Григоровича завжди була власна позиція, свої погляди. Він діяв рішуче, прямолінійно. Звик жити чесно. Це відчували і його побратими, друзі-волонтери, бійці, до яких часто їздив з допомогою. Його з повагою всі називали Дідом. Побратими про нього говорили так: «Дід за правду, за справедливість».
Чоловік був переконаний, що захищати рідну землю – це святий обов’язок кожного. І не тільки зі зброєю в руках, а й великою підтримкою з тилу.
Петро Григорович не боявся небезпек, дивився їм прямо у вічі, не лякався ворогів, не відступав перед труднощами. Він був готовий боронити рідну землю до кінця, бо любив її безмежно. Здавалося, він здатний здолати все. Але тяжка хвороба виявилася підступною. Петро Григорович Каракуля пішов з життя 19 червня 2015 року, залишивши про себе світлі спогади рідних, друзів, побратимів, усіх, хто його знав.
