Тальнівська громада попрощалася з Героєм
Страшні звістки про втрату воїнів у цій війні, на жаль, продовжують надходити в
нашу громаду. І кожна втрата до щему в серці…
Сьогодні, 8 лютого, в останню земну дорогу Тальнівська громада проводжала свого земляка, мужнього воїна, захисника ЛОЗІНСЬКОГО МИКОЛУ МИКОЛАЙОВИЧА - Героя, який віддав життя за кожного з нас, за наше майбутнє, за Україну.
Відважний син України – Микола Лозінський пішов на війну, як Герой, і повернувся звідти Героєм! Микола був справжнім Воїном, для якого відданість обов’язку, честь та гідність вартували надзвичайно дорого.
На превеликий жаль, Микола Миколайович не дослужив, не доборовся, не здійснив, а найтяжче і найболючіше - не дожив. Залишив побратимів, які мають завершувати те, що не вдалося зробити йому.
Лозінський Микола Миколайович народився 14 травня 1972 року в селі Лоташеве Тальнівського району. В 1979 році пішов до 1 класу. Після закінчення Піщанської восьмирічної школи –вступив до Ватутінського профтехучилища, де здобув професію електромонтера. Працював у рідному колгоспі електриком, потім трактористом. Далі була служба в армії.
Проживав з мамою, яка померла 8 Березня 2015р.
З дружиною Калиушко Тамілою Михайлівною виховували дочку Анжеліку Миколаївну.
Микола завжди вирізнявся працьовитістю та відповідальністю, за яку б роботу не брався – доводив до ладу. До всіх людей ставився з розумінням. В селі його знали як надійного друга та доброго сусіда.
На жаль, на нашу землю прийшла війна. Чоловік близько сприймав це та дуже переживав. Вважав захист Батьківщини своїм обов’язком, як і кожного українця.
Головний сержант, начальник електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення механізованого батальйону військової частини А4741 - Лозінський Микола Миколайович призваний за мобілізацією 28 березня 2022 року третім відділом Звенигородського РТЦК та СП Черкаської області.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, Микола Лозінський загинув 26.01.2024р., під час захисту своєї Батьківщини виконуючи конституційний обов’язок щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості перебуваючи в Донецькій області.
Попрощатись із захисником прийшли рідні, друзі, знайомі, представники місцевої влади та громадськість.
Траурний кортеж, який рухався містом, мешканці зустрічали та проводжали навколішки живим «коридором шани».
Поховали Героя на місцевому кладовищі в його рідному селі Лоташеве .
Пекучим болем для рідних стала ця непоправна втрата. Військовослужбовець став ще одним ангелом, який триматиме небо над Україною.
Висловлюємо щирі співчуття від імені усієї громади родині Героя. Ми ніколи не пробачимо ворогу кровопролиття та усі ті біди, які він приніс на нашу землю.
Надіємось лише на те, що скоро ця нечисть буде вигнана з території нашої держави і ми будемо розвивати незалежну і вільну Україну. І наш обов’язок пам’ятати тих, які віддали свої життя заради цієї високої мети.
Вічна пам’ять Герою!
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!
