Горить свіча і пам’яті сльоза Додолу з неї краплями стікає, Земля ридає, плачуть небеса –
Сьогодні жителі Тальнівської громади провели в останню путь свого земляка, 49-річного
військовослужбовця Валерія Вікторовича Опаріна.
На церемонію прощання з траурними квітами та державною символікою прийшли представники влади, родичі та друзі, знайомі, військовослужбовці та просто небайдужі жителі, щоб висловити безмежну вдячність Герою за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни та її жителів.
Щирі співчуття рідним та близьким у зв’язку з непоправною втратою висловив міський голова Василь Сідько та запевнив, що пам’ять про воїна назавжди залишиться у серцях всіх хто його знав і любив.
Валерій Вікторович Опарін навіки буде взірцем героїзму та патріотизму
-
Він служив Українському народові вірою і правдою, до останнього подиху боровся за незалежність Батьківщини, її світле, щасливе майбутнє…
Йому було 47, коли росія розпочала повномасштабне вороже вторгнення на українські землі. І чоловік, без вагань, свідомо змінив цивільне життя на військове.
27 лютого 2022 р. був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу у 118 бригаді ТРО в/ч А7326 , 3-го взводу, мав звання сержант бойовий медик. А вже за кілька місяців солдат Валерій Вікторович Опарін боронив Україну в гарячих точках: брав участь у бойових діях в Донецькій області на Лимансько- Бахмутському напрямку.
Під час війни у Валерія розкрився направду бойовий дух. Він вирушав на виконання бойових завдань без страху. Був впевнений у своїх силах та ніколи не нарікав на труднощі. Разом із побратимами готовий був воювати із ворогом до переможного кінця.
Захисник народився 01 лютого 1975 року в м. Кімри Тверської області, рф.
Згодом родина переїхала в м. Тальне.
З 1982 по 1990 р. Валерій навчався в Тальнівській школі № 3.
Навчаючись в профтехучилищі с. Торговиця, здобув освіту тракториста.
З 1992 по 1994 р. Валерій проходив службу в Армії.
Після працював на Тальнівському комбінаті хлібопродуктів та Тальнівському щебеневому заводі.
Чоловік брався за будь-яку роботу. Вмів усе: і техніку полагодити, і у будівельній справі був майстром.
В 2001 одружився. З дружиною Лозінською Аліною Юріївною народили та виховували двох синів Владислава та Святослава. Наш Захисник був гарною людиною, надійний, життєрадісний і завжди усміхнений, турботливий тато, ніжний і люблячий чоловік.
Мав багато планів, ідей і мрій, він так багато хотів ще зробити в цьому житті.
Життя воїна трагічно обірвалося 19 лютого 2024 р.
У цю лиху скорботну годину висловлюємо найщиріші співчуття з приводу передчасної смерті нашого земляка - дружині захисника-Аліні Юріївні, синам - Владиславу та Святославу, всім рідним і близьким полеглого Воїна.
Спи спокійно, Солдате. Добра світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.
Тальнівська громада оплакуватиме свого славного сина довіку…
Поховають Героя в с. Піщана на місцевому кладовищі…
Вічна пам’ять захиснику України!
Ніколи не забудемо…
Герої не вмирають!
Героям слава!
