Тальнівська громада попрощалась із Героєм
26 квітня 2024 року, скорботний день для всіх жителів нашої громади. Адже ми провели
в останню путь Володимира Вікторовича Ковальця. Воїн повернувся додому на щиті.
Останній бій - солдат КОВАЛЕЦЬ ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ прийняв 18.04.2024 року, перебуваючи на позиції в районі населеного пункту Водяне Покровського району Донецької обл. під час ворожого артилерійського обстрілу.
ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ КОВАЛЕЦЬ народився 10 квітня 1977 р. в місті Тальне. навчався в Тальнівській середній школі І-ІІІ ст. №1.
Після випуску вступив до Козацького СПТУ. Мав спеціальності водія та тракториста. Проходив строкову військову службу у в/ ч А 1673 на посаді водія.
Певний час трудився в ПСП ім. Чкалова. Після - перебував за кордоном, працюючи на будівництві. Останніх пів року до повномасштабного вторгнення працював в Тальнівському будинку культури. Життя Володимира Вікторовича змінила війна.
З 16.04.2022 р. на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 р № 652022 «Про загальну мобілізацію» призваний 3-м відділом Звенигородського ТТЦК та СП в ЗСУ по мобілізації та направлений в розпорядження командира в ч А 4074.
Володимир Вікторович воював у складі 1 го стрілецького відділення, 3 -го стрілецького взводу2 -ї стрілецької роти військової частини А 4553 на Донецькому напрямку, де й обірвалось його життя. Володимиру назавжди залишилось 47 років.
Чоловік був патріотом. Казав: якщо не я, то хто. Він не був із заліза, але мав залізну волю. Він не шукав війну, але вона сама прийшла на нашу землю… Чоловік пішов боронити її передусім заради майбутнього дітей - чужих та своїх. Щоб цього не сталося, ВОЛОДИМИР нещадно бив ворогів.
У воїна залишились :
дружина Ковалець Тетяна Григорівна, спільних дітей вони не мали. Дочка Ковалець Оксана Володимирівна , мама Ковалець Надія Леонтіївна , сестра Клочко Любов Вікторівна.
Нехай у Вічності, десь там, в інших світах, буде легко і світло твоїй душі, Володимире! Тепер ти оберігатимеш Україну і своїх маму та всю родину уже з небес. Пам’ятаймо, за наш спокійний сон, за волю України віддають життя її найкращі сини…
Сумуємо разом з родиною Героя і від імені усіх мешканців громади висловлюю щирі співчуття ....
Пам'ять про загиблого назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна слава мужньому Воїну!
Герої не вмирають...
Приходять зранку росами на травах,
Співають пташкою у сонному саду,
Лиш не кохають,
Не живуть...
Герої не вмирають...
Тримають небо вічності живим,
Ростуть колоссям стиглим на поколлі,
І дивляться волошками у полі,
Живуть вітрами у гілках тополі...
Герої не вмирають...
