Україна втратила ще одного відважного воїна, вірного сина України, добру, чесну і віддану людину- Крутенка Руслана Васильовича.

Дата: 05.03.2025 14:00

Кількість переглядів: 168

Війна… Скільки горя і болю вона принесла нашій землі… Скільки доль зруйнувала, скільки сліз пролито матерями, дружинами, дітьми… І ось знову чорна звістка…

Україна втратила ще одного відважного воїна, вірного сина України, добру, чесну і віддану людину- Крутенка Руслана Васильовича. Сьогодні жителі нашої громади провели його в останню земну дорогу…

Руслан народився 6 жовтня 1981 року в селі Романівка в родині Явдокії Леонідівни та Василя Яковича Крутенків. Він був наймолодшою дитиною в сім’ї, де вже росли сестра Вікторія та брат Микола. Його дитинство, як і у всіх сільських хлопців, було сповнене мрій, щирої любові до батьківського дому та рідної землі. Він навчався у місцевій школі, а згодом, у 18 років, пішов служити до Збройних Сил України.

Свою першу військову службу проходив у місті Дніпропетровськ у внутрішніх військах. Після армії повернувся додому, працював на млині в рідному селі, згодом – на Тальнівському щебеневому заводі. Саме там зустрів свою майбутню дружину Оксану, з якою створив міцну родину. Виховував її сина Владислава, а у 2005 році народилася їхня спільна донечка Вікторія. Руслан був люблячим чоловіком і турботливим батьком, який понад усе цінував родину.

Але його життя назавжди змінилося у 2015 році, коли він відправився на схід, щоб боронити Україну. Руслан став на захист Батьківщини під час АТО, воював на Донецькому напрямку, віддано виконував свій обов’язок протягом шести років – з 2015 по 2021 рік.

Після повернення додому він продовжив працювати, але війна знову покликала його. 19 листопада 2024 року він був мобілізований і став навідником 1 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони. Він не вагаючись пішов боронити рідну землю, знаючи, що його країна і його родина потребують захисту.

Та, на жаль, війна залишає рани не лише на полі бою. Після важкої хвороби Руслан помер 1 березня 2025 року у Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги.

Це непоправна втрата для всієї громади. Руслан Васильович був не просто воїном – він був нашим земляком, нашим другом, люблячим сином, чоловіком, батьком, братом. Він мріяв повернутися додому, доглянути в старості маму, виховати дітей, будувати мирне життя.

Сьогодні ми попрощалися з ним, але він залишається назавжди в наших серцях. Його ім’я житиме у пам’яті рідних, друзів, побратимів, усіх, хто знав і шанував його.

Висловлюємо найглибші співчуття рідним і близьким Руслана. Нехай Господь дасть їм сили пережити цю тяжку втрату.

Життя Руслана Крутенка – це історія відданості, честі та справжньої любові до Батьківщини. Це шлях, сповнений випробувань, важких рішень, але й теплих моментів, які назавжди залишаться в серцях його рідних і друзів. Тепер він назавжди в строю – в наших думках, у наших молитвах, у нашій боротьбі за перемогу.

Вічна слава і пам’ять Герою!

« повернутися