МЕЖЕРІЦЬКИЙ Владислав Вадимович
МЕЖЕРІЦЬКИЙ
Владислав Вадимович
Дата, місце народження: 18 грудня 1984 року, м. Тальне
Звання: матрос
Посада: навідник зенітно-артилерійського взводу
Дата і місце загибелі: 16 грудня 2023 року, поблизу с. Кринки на Херсонщині
Місце поховання: м. Тальне
18.12.1984 – 16.12.2023
Межеріцький Владислав Вадимович народився 18 грудня 1984 року в місті Тальне. У трирічному віці разом із батьками переїхав до міста Ноябрськ Тюменської області, де родина провела майже десять років. Владислав закінчив три класи місцевої школи, а завдяки успішному навчанню його перевели відразу до п’ятого класу. Він зростав розумним, вихованим, багато читав, складав вірші, малював. Особливе місце у його серці займала мама, яку він безмежно любив та оберігав.
У 1995 році родина повернулася до Тального, де Владислав продовжив навчання у п’ятому класі Тальнівської школи №1. Після закінчення дев’яти класів вступив до Тальнівського будівельно-економічного коледжу, де здобув спеціальність бухгалтера. Згодом продовжив навчання заочно у Тернопільському економічному університеті.
Працював у Києві, Польщі, а також у рідному Тальному, зокрема на СТО, де займався фарбуванням автомобілів. Він був небагатослівним, але працьовитим і відповідальним.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав не зміг залишатися осторонь. У жовтні 2022 року він добровільно став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Як матрос і навідник зенітно-артилерійського взводу Владислав виконував бойові завдання у складі морської піхоти.
Наприкінці 2023 року родині повідомили страшну новину — їх син зник безвісти…
Цей рік став важким випробуванням, сповненим болю, невизначеності та молитов.
А далі була гірка правда: Владислав загинув 16 грудня 2023 року у бою поблизу села Кринки на Херсонщині. Вірний військовій присязі на відданість Батьківщині, мужній захисник віддав своє життя, залишивши у спадок приклад справжнього героїзму і самопожертви.
Без сина й брата у гіркій скорботі залишилися його батьки Таміла Михайлівна та Вадим Віталійович, брат Євгеній із дружиною Вікторією. Найбільший біль – це діти. Владислав залишив двох синів: 16-річного Вадима та 7-річного Власія. Владислав був неодруженим.
Поховали Героя в м. Тальне.
