ОРИЩЕНКО Роман Михайлович
ОРИЩЕНКО Роман Михайлович 
Дата, місце народження: 28 січня 1978 року, м. Тальне
Звання: капітан
Посада: командир 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців
Дата, місце загибелі: 2 липня 2025 року в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини в результаті здійснення противником авіаційного удару по позиції підрозділу поблизу н.п. Межова Синельниківського району Дніпропетровської області
Місце поховання: м. Київ
Рома́н Миха́йлович Ори́щенко (28 січня 1978 - 02 липня 2025) – історик, кандидат історичних наук, співтворець Самооборони Майдану, учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності, один з лідерів Пластового руху, громадський та політичний діяч, капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 28 січня 1978 року в м.Тальне. У 1995 році закінчив ЗОШ №1 м. Тального.
У 2002 році закінчив історико-юридичний факультет Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького де здобув вищу освіту за спеціальністю: викладача історії.
ДІЯЛЬНІСТЬ В ПЛАСТІ
З 1992 р. будучи школярем зацікавився Пластом та робив спроби його створити. В 1997 р. став одним із засновників Пласту на Черкащині. В різний час був писарем, референтом старших пластунів, референтом юнацтва, виховником гуртка «Мандрівні лицарі», опісля - впорядником гуртків «Пантери» (01.10.1998 -3.07.2003), «Леви» (01.10.1998-18.04.2002) та «Кажани» (02.09.2003 - 12.10.2006). Пройшов всі можливі пластові вишколи: впорядників (№35), зв’язкових, провідників вишколів, табір «Лісова Школа». Сам був організатором комендантом та інструктором багатьох таборів, вишколів, заходів. Один з ініціаторів та організаторів кінного пластування. Згодом перейшов до станиці Київ, де став впорядником гуртків «Левики» і «Снігові Барси». Зв’язковий 75 куреня ім. Героїв бою під Крутами у місті Києві. Із 25 травня 2010 р. до 2012 р. – перший відповідальний в національному проводі Пласту за розвиток освітньої програми для найменших діток - «Пташат» в Україні. Спершу належав до підготовчого куреня УСП «Щезники», а згодом перейшов до 15 куреня УСП / 45 УПС «Орден Залізної Остроги» ім. С. Завойовника (Мав псевдо як пластун - "Орлик").
ПЛАСТОВІ ВИШКОЛИ
Пройшов вишколи юнацьких та новацьких виховників, обидва рівні «Лісової Школи» та вишкіл провідників вишколів. Учасник 35-го Вишколу впорядників юнацтва (Київ, березень 1999), 82-ї Ради орлиного вогню (Кіровоград, березень 2001), Вишколу зв’язкових (Львівщина, грудень 2009).
Абсольвент міжнародного вишкільного табору «Лісова Школа», що проходить поблизу Славська. Табір цей заснований у США вихованцями Пласту в Україні і розвинутий майором Армії США Петром Содолем (ветеран в’єтнамської війни і син бойового командира Армії УНР) у найпотужніший табір для дорослих пластунів. Роман успішно пройшов обидва рівні табору. Учасник вишколу булавних у 2000-му та вишколу бунчужних 2009-му.
Для того, щоб отримати сертифікацію на проведення вишколів Пласту національного рівня успішно пройшов Крайовий вишкіл провідників вишколів (Львів, лютий 2006). Відтак став організатором багатьох тренінгових курсів, які готують волонтерів до виховної праці із дітьми за пластовою освітньою програмою.
Бунчужний та інструктор 72-го та 80-го вишколів впорядників юнацтва у Черкасах в листопаді 2005-го та у Києві в грудні 2010-го відповідно. Бунчужний та інструктор 12-го вишколу зв’язкових (Київ, грудень 2010). Організатор і комендант вишколів із кінного пластування – плекав серед дітей козацькі традиції верхової їзди.
ПЛАСТОВІ ТАБОРИ
Співорганізатор, лікар та інструктор курінних таборів підготовчого куреня пластунів-юнаків імені Ярослава Мудрого (Черкаси) у 2002-му та 2003-му роках. Табори називались «Склик» і проходили у Холодному Яру рідної для Романа Черкащини. Там таки – вже як комендант - провів два пластові табори влітку революційного 2004-го: окружний табір «Гетьманська булава» та Крайовий кінний табір «Герць». У постреволюційних 2005-му та 2006-му знову комендант окружних таборів «Гайдамацька Січ» та «Степовий Рід», які традиційно проводив у Холодному Яру.
У 2005-2010 рр. організатор популярних у Пласті крайових юнацьких кінно-спортивних таборів. Заступник коменданта і керманич виховної програми «Джури» у Золотоніському районі Черкащини. Це табір проходив без коней, але з посиленою спортивною підготовкою (комендант того табору тепер начальник розвідки одного із новосформованих корпусів). Там серед інших зародилась традиція, що усі учасники та провід на час табору ходять у шароварах.
Комендант крайових таборів «Герць», що проходили у Черкаському районі та Драбівському районах Черкащини у 2006-му та 2008-му роках. «Герцю» 2009-го в Краснопількому районі Сумщини та 2010-го у Кам’янець-Подільському районів Хмельниччини. Водночасі переїхав до Києва і почав організовувати таборування для київських юнаків. Так, наприклад, у 2010-му став комендантом курінного табору 75-го курені юнаків «На всю голому», що проходив в Обухівському районі.
Два-три вишкільні пластові табори за літо для Романа були нормою.
АДМІНІСТРАТИВНА ПРАЦЯ В ПЛАСТІ
У 1998-2002 рр. почергово обирався писарем, далі референтом юнацтва, а далі референтом старшого пластунства Пласту в Черкасах. 2003-го обраний станичним станиці Черкаси, в наступну каденцію – заступником голови місцевої пластової ради, далі головою цієї ради.
У 2003-2006 рр. – Регіональний представник Пласту в Черкаській області. З 2010-го по 2013-й– заступник голови Пласту в Україні, відповідальний за співпрацю із державними органами влади та фінанси. Саме він був тим, хто організував оновлення договору співпраці із Міністерством освіти України. У 2018-2023 рр. – член Крайової ревізійної комісії за яку на 16-му З’їзді Пласту звітував, приїхавши із госпіталя з фронтовим пораненням.
ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Ще на початку свого першого студенства почав працювати керівником гуртків в Черкаській міській станції юних туристів, а в період з 2000 р. до 2003 р. вчителював у школах міста Черкаси. З 2004 по 2005 рік працював у Благодійному Фонді Начального Пластуна Любомира Романківа.
З 2005 по 2006 рік працював у Черкаському обласному центрі туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді на посаді завідувача туристично-краєзнавчим відділом та керівником гуртків. З 2006 по 2007 працював в Головному управлінні з питань внутрішньої політики Черкаської ОДА, обіймаючи посаду у відділі зв’язків з суб’єктами політики та громадськими об’єднаннями.
В 2007 переїхав до Києва, де працював на різних посадах, зокрема починаючи із посади головного спеціаліста Східного регіону регіонального департаменту «Народного Союзу Наша Україна» (саме тоді об’їздив вздовж та в поперек усі східні області), Фонді регіональних ініціатив «Гарт», «Єдиний Центр», «Голос» та ін.
У 2010-2011 рр. перший заступник керівника виконавчого комітету, керівник відділу регіональної роботи громадської ініціативи «Оновлення країни» на чолі із екс-очільником глави СБУ Наливайченком (згодом – керівник виконавчого комітету). У подальшому з березня 2015 штатний помічник-консультант в апараті Верховної Ради України народного депутата Андрія Парубія.
Брав активну участь у «Помаранчевій революції» (у 2004 році саме він координував студентів та активістів із Черкас, які долучалися до молодіжного руху проти диктатури на Майдані).
Під час «Революції Гідності» входив у штаб керівництва Самооборони Майдану. Був одним з організаторів осередків Самооборони по областях. А у 2013 році Роман привіз першу звукову апаратуру на Євромайдан, який лише починався. Взимку 2013 - 2014 рр. Роман був одним із ключових організаторів Самооборони Майдану. Він входив до «вужчого штабу» самооборонівців, що базувався у Профспілках і відповідав за розгортання та підтримку мереж спротиву у регіонах. Відповідав за мережі спротиву в регіонах, за що отримав орден «За мужність».
У 2019 у Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького захистив дисертацію на тему: «Релігійність українського селянства Наддніпрянщини (1861—1933 рр.): історичний вимір» та здобув науковий ступінь кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України».
Автор книги «Релігійний світ українських селян другої половини XIX - першої третини XX ст.».
УЧАСТЬ У ВІЙНІ
З початком АТО допомагав у формуванні добровольчих батальйонів та їх забезпеченні волонтерською допомогою.
У 2016-му здобув військову освіту на кафедрі військової підготовки Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького і пішов служити до війська як офіцер. Добровільно пішов служити до Збройних сил України ще в 2020 році.
Другу вищу освіту здобув у 2023 р. Став магістром з публічного управління та адміністрування. Захищав диплом лікуючись від поранення в госпіталі.
З початком повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року зустрів ворога командиром взводу 72-ї бригади на північ від Києва (брав участь в обороні Київщини). Як капітан та командир 2-ої мотопіхотної роти 72-ї ОМБР «Чорних запорожців» воював за Кодему, Бахмут, Вугледар на Донецькому напрямку. Отримував поранення, але після реабілітації повертався на фронт.
На війні мав псевдо «Оскар».
Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України - почесним нагрудним знаком «Срібний хрест».
Загинув 2 липня 2025 р. внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини в результаті здійснення противником авіаційного удару по позиції підрозділу поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області
У бійця залишилися мама Любов Володимирівна, дружина Світлана, донька Дарина, син Андрій, брат Артем (діючий військовослужбовець 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців) та сестри Людмила і Роксолана.
Поховали Героя в м. Київ.
