ВОРОНА Анатолій Олександрович
Дата, місце народження: 14 серпня 2001 року у с. Вишнопіль
Звання: молодший сержант
Посада: телефоніст взводу безпілотних комплексів спеціального призначення третього батальйону оперативного призначення
Дата, місце загибелі: 6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на ТП «ГАВАЇ» в районі східної околиці, населеного пункту Новоосинове, Куп’янського району, Харківської області
Місце поховання: с. Вишнопіль
Ворона Анатолій Олександрович народився 14 серпня 2001 року у селі Вишнопіль. У їхній родині з малих літ виховували повагу до старших, любов до праці, щирість і справедливість. Його любили вдома, поважали односельці, щирістю і добротою він запам’ятався вчителям та друзям.
Після закінчення 11 класів Вишнопільської школи, хлопець здобув професію водія, навчаючись в місті Умань. Згодом проходив строкову військову службу в Чернігові, де служив кінологом.
З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, він був мобілізований третім відділом Звенигородського РТЦК та СП до лав Збройних Сил України і став на захист своєї держави. Молодший сержант, Анатолій Ворона, будучи на посаді телефоніста взводу безпілотних комплексів спеціального призначення третього батальйону оперативного призначення, служив на найгарячіших та найнебезпечніших напрямках.
У жовтні 2024 року, перебуваючи вдома, під час короткої бойової відпустки, Анатолій одружився зі своєю коханою Анастасією. Вони мріяли про спільне, довге і щасливе життя, про дитячий сміх у домі, про мир і злагоду, про вічне кохання. Та війна змінила ці плани — наш захисник одразу повернувся на фронт і залишався вірним присязі до останнього.
6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на ТП «ГАВАЇ» в районі східної околиці, населеного пункту Новоосинове, Куп’янського району, Харківської області Анатолій зник безвісти. Усі сподівалися на його повернення, чекали на гарну звістку, але доля розпорядилася інакше… Після проведення ДНК-експертизи було підтверджено його загибель.
23-річний боєць пройшов свій шлях гідно: брав активну участь у кровопролитних боях за визволення України. Він охороняв наш спокій, наш сон, наші світанки та блакитне небо, захищав кожного з нас і майбутнє вільної країни.
У скорботі залишились мама Гудзенко Оксана Вікторівна, вітчим, Гудзенко Андрій Олексійович, та дружина Анастасія Сергіївна.
Поховали Героя у с. Вишнопіль.
