МОСКАЛЕНКО Геннадій Леонідович
Дата, місце народження: 8 червня 1980 року в селі Мошурів
Звання: солдат
Посада: навідник 2-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу аеромобільної роти
Дата, місце загибелі: 9 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання у районі села Ганнівка Покровського району Донецької області
Місце поховання: с. Поташ
Москаленко Геннадій Леонідович народився 8 червня 1980 року в селі Мошурів.
У ранньому дитинстві, у два роки, він утратив маму. Однак, попри це, Геннадій зростав у теплій, люблячій родині, де завжди шанували українські традиції, поважали рідну мову та любили пісню. В такій атмосфері формувався його характер — щирий, уважний, відкритий і добрий.
Геннадій навчався у Потаській школі, а згодом вступив до Тальнівського будівельно-економічного коледжу на спеціальність технік-будівельник та бухгалтер. Закінчив навчання з відзнакою, був здібним і старанним студентом.
Після закінчення коледжу Геннадій працював на різних підприємствах. Він починав свою трудову діяльність бухгалтером у колгоспі ім. Шевченка в Поташі, пізніше працював у Києві в мережі магазинів «Велика кишеня» і навіть здобув досвід роботи за кордоном. Геннадій любив свою професію і завжди сумлінно виконував обов’язки. Колеги цінували його за відповідальність, доброзичливість і готовність допомогти.
Під час роботи в Києві Геннадій зустрів свою майбутню дружину Аллу Анатоліївну. У 2006 році вони одружилися, а згодом у них народився син Данило — найбільша радість і гордість Геннадія. Він прагнув дати синові всю свою любов, тепло й турботу.
Наш Захисник мав світлу душу. Любив природу, особливо рідний Потаський ліс, де знав кожну стежину. Він чудово готував: сам випікав хліб і варив смачний борщ.
Геннадій був людиною, яку щиро любили всі — за простоту, доброту та щирість.
Життя Геннадія змінилося, коли на Україну прийшла війна. 24 жовтня 2024 року його було призвано до лав Збройних Сил України. Він служив навідником 2-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу аеромобільної роти. Вірний присязі та Україні, він мужньо виконував свій обов’язок, воюючи на важких і небезпечних напрямках.
9 грудня 2024 року Геннадій вирушив у свій останній бій у районі села Ганнівка Покровського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання зв'язок із ним зник. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього вірили й чекали, але, на жаль, реальність виявилася трагічною: підтвердилося, що того грудневого дня Геннадій загинув.
Передчуваючи небезпеку, Геннадій просив, якщо не повернеться, поховати його поруч із могилою мами — біля тієї, якої йому все життя так бракувало.
У скорботі залишилися рідні нашого Героя: дружина Алла Анатоліївна, син Данило, батько Леонід Степанович, названа мама Ганна Вадимівна, тітки Таміла Степанівна та Тетяна Анатоліївна з родинами, а також сестри Оксана, Олена та Юлія.
Поховали героя в с. Поташ.
