«Фортеця життя»: рік підтримки, довіри та відновлення у Тальнівській громаді

Дата: 04.05.2026 09:20

Кількість переглядів: 13

У Тальнівській громаді є простір, де біль не замовчують, а проживають разом. Де поруч із досвідом війни з’являється відчуття підтримки, а з розгубленості поступово народжується впевненість.

 

Саме таким місцем за цей рік став ветеранський простір «Фортеця життя», який днями відзначив свою першу річницю.

 

Учора тут було особливо людно. Зібралися ті, хто знає справжню ціну миру: ветерани, військові, звільнені зі служби за станом здоров’я, їхні родини. Поруч — міський голова Василь Сідько, директор КЗ «Центр надання соціальних послуг ТМР» Сергій Шпичак, начальниця відділу з питань соціального захисту населення та охорони здоров’я Тальнівської міської ради Тетяна Гурбич. Але головними тут були не посади — люди.

 

Рік тому двері «Фортеці» відчинилися з однією метою — стати підтримкою для тих, хто тримає наше небо. Сьогодні підбивали перші підсумки. Та за цифрами — історії. За статистикою — долі. Кожна зустріч, кожна консультація, кожна розмова — це крок назад до життя без війни, до внутрішньої рівноваги, до себе.

 

Керівник простору Олена Колесникова разом із командою розповіла про зроблене й окреслила подальші кроки. Йшлося не лише про плани — про розвиток середовища, де ветеран не залишається сам на сам зі своїм досвідом. Де його чують.

 

Відверта розмова стала серцем цієї зустрічі. Ветерани ділилися думками, пропозиціями, говорили про те, чого ще бракує. Без формальностей, без дистанції. Саме так народжується справжня взаємодія.

 

Окрему увагу приділили майбутньому ветеранської політики в громаді. Обговорювали, як зробити підтримку ще дієвішою, як залучити нові можливості, як допомогти кожному, хто повернувся з війни, знайти своє місце в мирному житті.

 

У розмові з ветеранами очільник громади Василь СІДЬКО наголосив: підтримка «Фортеці життя» залишається одним із пріоритетів громади. Адже йдеться не просто про проєкт — про людей, які віддали частину себе заради країни і тепер потребують не меншої уваги та турботи.

 

Цей день був наповнений щирістю. Обіймами. Словами, які важко вимовити, але ще важче тримати в собі. І вдячністю — за довіру, за силу, за присутність.

 

Перший рік став фундаментом. Попереду — нові ініціативи, навчання, співпраця, розвиток. Але найважливіше вже є: спільнота, яка тримається разом.

 

«Фортеця життя» — це не про стіни. Це про людей, які, пройшовши крізь війну, знаходять у собі сили жити далі. І допомагають це зробити іншим.

« повернутися