104 роки життя, сповненого випробувань і незламності: ювілей жительки Романівки Софії Якуніної

Дата: 21.05.2026 13:51

Кількість переглядів: 7

Життя цієї жінки — мов ціла епоха, сповнена болю і втрат, випробувань і незламності, любові та великої людської Фото без опису

мудрості. Жителька села Романівка Софія Мусіївна Якуніна 21 травня зустріла свій 104-й день народження.

Із цією поважною та зворушливою датою ювілярку привітали міський голова Василь Сідько, начальник відділу з питань соціального захисту населення та охорони здоров’я Тетяна Гурбич, а також староста Тетяна Гудзенко. Для іменинниці лунали щирі слова вдячності та побажання здоров’я, миру й душевного тепла. Гості привезли квіти, коровай, грошовий сертифікат, але найбільшим подарунком стали увага, турбота й людське тепло, на які вона заслуговує сповна.

У Романівці Софія Мусіївна проживає з 2006 року. Життя не раз випробовувало її на міцність. У 1998 році вона втратила зятя, а у 2016-му — доньку Олену. Сьогодні її найближчою опорою є онук Володимир. Поруч із нею також уважна сусідка, соціальний працівник, друзі — люди, які щодня дарують їй підтримку, добре слово і відчуття, що вона не самотня.

Народилася Софія Якуніна у далекому 1922 році в селі Колодна на Харківщині — селі, якого сьогодні вже немає на карті. Її дитинство припало на страшні роки голоду та колективізації. Ще маленькою дівчинкою разом із матір’ю переїхала до Києва, де вони важко працювали на підприємстві й виживали завдяки скромному пайку.

Молоді роки Софії Мусіївни минали у виснажливій праці на заводі «Арсенал», а згодом — у медичному батальйоні. Та війна безжально перекреслила мирне життя. Вона пережила поранення, примусове вивезення до Німеччини та важку працю на заводі з виробництва боєприпасів. Саме там доля подарувала їй кохання — поляка Яна, від якого народилася донька. Проте після війни жінка так і не знайшла спокою ні в Польщі, ні у рідному Києві. Життєва дорога привела її до Христинівки, де вона багато років працювала медсестрою у дитячому садочку, даруючи тепло й турботу дітям.

Попри свій поважний вік, Софія Мусіївна зберегла ясний розум, добру пам’ять і щире бажання ділитися спогадами. Щороку вона з нетерпінням чекає гостей колишніх колег, які пам’ятають її доброту, щирість і людяність.

Її секрет довголіття — у простих, але справжніх речах: доброму слові, родинному теплі, підтримці близьких, щирості та любові до людей. Саме це, каже вона, допомагало вистояти у найважчі часи й не втратити віри у життя.

104 роки — це не просто поважний вік. Це ціла історія мужності, стійкості та незламного духу людини, яка пройшла крізь випробування століття й зуміла зберегти у серці світло.

Щиро бажаємо Софії Мусіївні здоров’я, душевного спокою, родинного затишку та ще багато світлих і теплих днів у колі добрих людей.