КІМЛИК Володимир Іванович
КІМЛИК
Володимир Іванович
Дата, місце народження: 18 квітня 1968 року, с. Романівка Тальнівського району Черкаської області
Доброволець Добровольчого Українського корпусу (Правий сектор)
Дата, місце загибелі: 10 березня 2022 року, Броварський напрямок
Місце поховання: с. Криві Коліна
КІМЛИК Володимир Іванович
народився 18 квітня 1968 року в с. Романівка Тальнівського району Черкаської області. Батько, Кімлик Іван Олексійович, працював в колгоспі «Більшовик» на посаді головного агронома. Мати, Кімлик Неля Іллівна - у школі вчителем української мови та літератури. У 1969 році сім’я переїхала у с. Лоташеве, де й пройшли дитячі роки Володимира. Він навчався у Піщанській школі у 1-6 класах. Потім сім’я знову переїжджає у с. Криві Коліна. У 1985 році Володя закінчує Кривоколінську середню школу. Після школи навчався у Києві на електрозварника. По призову служив в армії у Костромі. Після армії влаштувався на завод на ЧЗПА. При заводі навчався на курсах керування вантажно-підйомними механізмами. Одружився, переїхав у Білу Церкву, має сина Олексія 1994 року народження.
У 2016 році став Членом Правого сектору. З 28 травня 2016 року приймав участь у бойових діях у зоні антитерористичної операції, забезпеченні захисту незалежності, суверенітету територіальної цілісності України. Служив у Добровольчому Українському корпусі в першій окремій штурмовій роті. Двічі був контужений, поранений, лікувався у 66 військовому госпіталі в м. Покровськ та в м. Дніпрі, в лікарні ім. Мечнікова. Має бойові нагороди за мужність. Мав позивний «Вагнер». За підготовку проведення 100-річчя Холодноярської республіки губернатором Черкаської області нагороджений відзнакою «Холодний Яр». Мав посвідчення «Доброволець» та нагороди: медаль «Хрест хоробрих», медаль «За оборону Авдіївки», медаль «За мужність», відзнака «Боєць – ветеран ДУКПС», відзнака «Середнє поранення ДУКПС».
Не раз повторював : «Я ніколи не здамся в полон, ніколи. Краще смерть».
У 2022 році, під час повномасштабного російського вторгнення, знову став на захист Батьківщини. Загинув 10 березня 2022 року на Броварському напрямку.
Залишив по собі двох дорослих синів — Олексія та Олега, онука Нікіту, у Кривих Колінах — матусю Нелю Іллівну…
Тіло бійця на малу батьківщину доправили побратими із «Правого сектору» з якими Володимир боронив українську землю ще із часів війни на Донбасі…
Володимира Івановича Кімлика поховали 12 квітня 2022 року в с. Криві Коліна.
