Кровопролитна війна продовжує приносити невгамовний біль у Тальнівську громаду.
В понеділок, 26 лютого, громада провела в останню путь Героя-земляка, жителя села
Веселий кут – Бугайова Василя Анатолійовича.
Ще одного славного сина, який боронив Україну, втратила Тальнівська громада. Цей біль не згасне ніколи.
Василь був доброю та світлою людиною.
Нікому не заздрив, нікого не ображав.
Він увійшов у це життя яскравим промінчиком, а пішов із нього, горячим полум’ям боротьби за Україну.
Його більше не буде з нами, але він став Янголом, який оберігатиме нас усіх із неба.
Наш воїн виборював мир для України, для своєї родини та для усіх нас. Він мріяв про краще майбутнє для своїх дітей, сім'ї та усіх українців у вільній європейській Україні та нещадно боровся з ненависним ворогом, що прийшов на українську землю.
Відповідальний, доброзичливий та привітний - таким знали, та завжди пам'ятатимуть його рідні, друзі, знайомі та побратими.
Наш воїн народився 18 грудня 1983 року в селі Веселий Кут в простій родині. Тут він зростав, тут пройшла його юність і все його коротке життя.
Після закінчення в 2001 році 11 класів Веселокутської ЗОШ- навчався в професійно-технічному училищі. Далі була служба в Збройних Силах України. Після звільнення в запас повернувся в рідне село.
В 2014 році одружився з односельчанкою Тетяною Дмитрівною.
Разом з нею народили та виховували трьох дітей.
З 2014 по 2015 рік, коли схід України запалав в полум’ї війни, Василь Анатолійович брав безпосередню участь в зоні проведення АТО.
Мав державні нагороди та подяки від командування військової частини.
В березні 2022 року Василь Бугайов був призваний на військову службу до лав ЗСУ на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
Зі зброєю в руках, з честю та гідністю захищав територіальну цілісність та незалежність України на її південних та східних рубежах. Свято вірив в Перемогу України.
21 липня 2023 року сім’я отримала страшну звістку, що Василь зник безвісти.
Більш як півтора року рідні жили в неспокої та очікуванні. Попри все - сподівалися на диво.
На жаль, реальність війни надто жорстока…
Це невимовний біль втрати для мами Катерини Прохорівни, дружини Тетяни Дмитрівни, для неповнолітньої донечки Анастасії, синів Дениса та Вадима, сестри Лариси, брата Миколи, односельців і всієї Тальнівської громади…
Молода людина, мужній чоловік віддав своє життя за мир і спокій у наших домівках, за волю і незалежність нашої країни.
Але Герої української землі не вмирають і світла пам’ять про них буде жити вічно в широких пшеничних полях, в синьому небі, в бистрих водах наших річок.
Україна вистоїть і стане ще сильнішою.
В кожному подиху, в кожному ударі серця українця житиме вічна пам’ять про ці страшні події.
І кожний, хто буде проходити повз могилу воїна - захисника обов’язково підійде вклониться і ще раз промовить «ГЕРОЯМ СЛАВА!Слава Україні».
Плачуть рідні і близькі, плачуть односельчани, громада і вся країна за кожним, кожним Героєм!
Вмиваються сльозами смутку й жалоби небо і рідна земля, яка навіки приймає в обійми одного з найкращих своїх синів.
Допоки живуть в нашій пам’яті і серцях імена Героїв, допоки живе Україна!
Вічна пам'ять тобі, захиснику України!
Добра, світла пам'ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях!
Щирі співчуття родині загиблого!
Слава Героям!
Слава Україні!
