За останній тиждень стало відомо про загибель 2-х захисників з Тальнівщини Громада попрощалась з двома Героями
Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну
боротьбу за незалежність і територіальну цілісність.
Третій рік поспіль мужні українські воїни захищають свою країну та ведуть запеклі бої проти російських загарбників.
І щоразу важче і важче отримувати звістки про втрати наших найкращих захисників.
Сьогодні Тальнівська громада знову в жалобі. На рідну землю прибули траурні конвої з тілами двох трагічно загиблих військовослужбовців –жителя села Онопріївка Юрія Галагуса та жителя села Червоне Юрія Міняйла. Обидва захисники загинули на початку березня 2024 року.
Сьогодні полеглих Героїв з почестями провели в останню путь.
Прощання з загиблими земляками проходили на місцевих кладовищах в їх рідних населених пунктах за участі рідних, близьких, знайомих, бойових побратимів.
Юрій Миколайович Галагус - народився (07.09.1996-07.03.2024) в м. Черкаси в простій родині. Дитинство та юність Юрія пройшли в селі Онопріївка.
Він був сиротою.
Після закінчення 9 класів Онпріївської ЗОШ l -- lll ступенів навчався в державному навчальному закладі "Уманський професійний ліцей», де отримав професію слюсар-ремонтник, токар- револьверник.
Далі була строкова служба в ЗСУ. Після звільнення в запас, розпочав своє трудове життя працюючи електромонтером Уманських енергетичних мереж. Певний час працював за кордоном. Як більшість молодих людей, будував плани на світле та мирне життя…
Але все обірвала війна.
20 червня 2022 року lll відділом Звенигородського РТЦК ТА СП був мобілізований до Лав ЗСУ. Спочатку проходив службу в підрозділах, які забезпечували військову логістику. Згодом, вже в складі 5- ї окремої Київської штурмової бригади Юрій захищає Україну біля Бахмута та Кліщіївки Донецької області.
Був контужений та пораненений, але повертався до побратимів.
07.03.2024 року життя Юрія трагічно обірвалось..
У загиблого залишились брати і сестра.
Юрій Миколайович Міняйло (26.05.1971-10.03.2024) народився та проживав у с. Червоне. Після закінчення Соколівоцької ЗОШ І-ІІ ст. вступив до Ульянівського ПТУ, де здобув професію будівельника. Проходив службу в ЗСУ. Після звільнення в запас працював за професією в місцевому господарстві та в м. Київ в будівельних організаціях.
Разом з дружиною Іриною Олександрівною народили та виховали синів Олександра та Миколу. Дочекались онуків: Максима, Дениса, Валерію, Алевтину, Іванну.
Юрій Міняйло був старшим солдатом , стрільцем-помічником гранатометника 1 взводу, 3-ї мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону. До лав ЗСУ по мобілізації був призваний 18.04.2023року. Виконував бойові завдання та пройшов чимало гарячих точок фронту.
В одному з боїв на Донеччині отримав тяжке поранення, після чого був на лікуванні та отримав 2 дні відпустки. Та вже 10 березня 2024 року його життя обірвалось.
З рідних у загиблого залишились: мама Валентина Євдокимівна, дружина, діти і онуки.
Наші Герої-земляки були вірними військовій присязі, завжди проявляли стійкість і мужність. Вони боролися за мир на українській землі, за спокій у рідних домівках, за безпеку родин.
Наша громада оплакуватиме своїх славних синів довіку…
У цей сумний день висловлюємо щирі співчуття сім’ям, родичам, близьким та друзям трагічно загиблих наших земляків.
Нехай добрий, світлий спомин про них назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав їх, любив та шанував.
Сумуємо разом з родинами. Нехай їх душі знайдуть вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!
