Миті прощання із нашим полеглим Героєм Віктором Курасовим. В пам'яті людській і серцях воїн буде жити вічно!
Тальнівська громада сьогодні провела в засвіти свого захисника. Царство небесне тобі, світлий воїне і вічний спокій! Пам'ятатимемо!...
23 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання, загинув наш захисник – мешканець міста Слов'янськ, Донецької області –– Курасов Віктор Валерійович, головний сержант - командир міномета 1 взводу 1 мінної батареї 1 механізованого батальйону військовоі частини А 7013, солдат ЗСУ, 1970 року народження…
Чоловік мужньо захищав нашу Україну з 20 квітня 2022 року.
Довгі два роки провів у боях на Запорізькому напрямку де героїчно загинув в бою за рідну землю, за нашу свободу і мирне життя - 23квітня 2024 року.
Віктор Валерійович був люблячим чоловіком, хорошим батьком.
Надзвичайно любив життя, людей, і свою Україну. Мав багато щирих друзів, був людиною честі і слова. Ніколи не жалівся, якби не було важко.
Саме таким: добрим, щедрим, радісним, товаристським- назавжди залишиться у наших серцях!
Віктор Валерійович Курасов народився 19 січня 1970 року, в місті Слов'янськ , Донецької області. Закінчив 15-ту школу, відслужив у армії, закінчив навчання та приступив до праці на заводі кранівником. Протягом життя дорога завела працювати на птахофабрику. Був гарним господарем. Вдома тримав теплиці . Дуже любив квіти, особливо троянди. Розводив та вирощував птицю. Все своє життя прожив у рідному місті Слов'янськ. З коханою дружиною ростили доньку.
Проклята війна змусила розділити сім'ю. Віктор Валерійович вступив до лав ЗСУ аби звільнити дружину та маленьку донечку які опинились в окупації в місті Пологи, Запорізької обл.
Дружина з донькою знайшли прихисток на Черкащині в місті Тальне, а Віктор- на Тернопільщині, звідки і пішов 20 квітня 2022 року захищати рідну землю.
Через проклятого ворога сім’я не бачилась весь цей час. Тато пообіцяв донечці Віолеті приїхати у відпустку. На превеликий жаль, родина так і не дочекалася свого чоловіка і татка живим і з перемогою. Вдовою залишилась дружина Наталія, осиротіла його шестирічна донечка Віолетта.
Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Світлий, добрий спомин про звитяжного захисника України назавжди залишиться у наших серцях!
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, не чесної війни.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають рідну Україну,
Як зіницю ока, берегти.
Доземний уклін, вічна пам'ять, незгасима слава Герою. Нехай Господь упокоїть його душу у Царстві Небеснім. Щирі співчуття родині загиблого!
Герої не вмирають! Слава Україні!
