Глибоким смутком оповита знову Тальнівська громада.
Глибоким смутком оповита знову Тальнівська громада. 
В суботу, 14 вересня 2024 року, небо і земля навіки прийняли в обійми ще одного з найкращих своїх синів - українського Воїна-Героя Володимира ОЛЕКСЮКА…
На щиті повернувся наш земляк – тальнівчанин Володимир ОЛЕКСЮК. Його життєвий шлях обірвався на 54 році життя під час захисту України.
ОЛЕКСЮК Володимир Миколайович народився 16 грудня 1969 року у місті Тальне в сім’ї робітників. Закінчив Тальнівську загальноосвітню середню школу №1. У 1988 році був призваний на військову службу, яку проходив у радіотехнічних військах в місті Павлоград.
Після служби працював слюсарем у Тальнівському АТП-17137, а також електромонтером у Тальнівському районному вузлі зв’язку та на молочноконсервному комбінаті. З 2018 року обіймав посаду електромонтера у «Тальнівському центрі первинної медико-санітарної допомоги». Вправного майстра, добру людину та вірного товариша цінували колеги по роботі.
Володимир був одружений з Наталією Володимирівною Олексюк. Мав трьох дітей: Владислава, Романа та Олександру, а також трьох онуків та сестру - Світлану Олександрівну.
Чесний, доброзичливий, товариський, співчуваючий, ввічливий, справедливий, не терпів зневаги та брехні. Завжди жив по совісті, намагався підтримати та допомогти усім, як міг. Чоловік наполегливо працював, щоб здійснити все задумане, що принесло б користь людям.
Восени, 23 жовтня 2023 року, на виконання указу Президента України «Про загальну мобілізацію» Володимир Миколайович ОЛЕКСЮК був призваний третім відділом Звенигородського РТЦК та СП до лав Збройних Сил України по мобілізації та направлений до військової частини А4978.
Служив у Чернігівській області, згодом був направлений на навчання до Полтавського інституту зв’язку.
Молодший сержант, командир відділення зв’язку третього єгерського батальйону військової частини А4948, загинув 3 вересня 2024 року, внаслідок ракетного удару по Полтавському військовому інституту.
На жаль, війна забирає не просто відважних оборонців, вона забирає рідних, друзів, побратимів, тих, з ким ще вчора разом жили, мріяли, будували плани на майбутнє. Тепер вони залишаються пекучим болем і світлим спомином у наших серцях, частиною героїчної історії України.
В цю гірку мить низько схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо щирі слова співчуття рідним загиблого захисника.
Нехай милосердний Господь допоможе вам вистояти у цей найважчий час, ми разом з вами, бо це наше спільне горе!
Низький уклін і безмежна вдячність Воїну, перед яким ми всі в одвічному боргу.
Пам’ятатимемо і ніколи не забудемо жертовного подвигу ГЕРОЯ! Не буде прощення рашистам! Ми не пробачимо жодну сльозу матерів, дружин, дітей!
Україна вистоїть і стане ще сильнішою.Та в кожному подиху, в кожному ударі серця українця навіки закарбується пам'ять про ці страшні події.
Ми у вічному боргу перед захисниками, котрі віддали своє життя за майбутнє нашої держави.
Вічна і світла пам'ять Герою України—ВОЛОДИМИРУ ОЛЕКСЮКУ .
Герої не вмирають!
