Знову біль непоправної втрати терзає наші серця... Знову приспущені прапори на нашій Тальнівщині... Сьогодні жителі Тальнівської громади провели в останню земну дорогу свого земляка, Захисника України, ГОЦИКА Євгенія Івановича.
Дата: 15.01.2025 12:31
Кількість переглядів: 128
Для нашого захисника війна закінчилася, але вона продовжується для нас. Його подвиг зобов’язує кожного з нас
продовжувати боротьбу за нашу свободу і незалежність.
продовжувати боротьбу за нашу свободу і незалежність.Євгеній народився 20 вересня 1978 року в місті Тальне. Він був звичайним хлопцем із великою душею та любов’ю до рідної землі. У 1985 році пішов до Тальнівської школи №2, яку закінчив у 1995 році. Після школи здобув професію кухаря в Уманському кооперативному професійно-технічному училищі. Потім був поклик до служби у Збройних Силах України, де він досяг звання старшого сержанта.
Після армії Євгеній Іванович працював у Києві на заводі броньованих автомобілів, але з початком повномасштабної війни він повернувся до Тального.
18 липня 2022 року, на виконання указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Євген був призваний Звенигородським РТЦК та СП до лав Збройних Сил України та направлений у військову частину А 0414. Він став номером обслуги 1 мінометного взводу 3 мінометної батареї цієї частини.
Служба нашого Героя проходила на донецькому напрямку – одному з найгарячіших фронтів. Разом із побратимами він героїчно протистояв ворогу, борючись за кожен метр української землі. 8 січня 2025 року він загинув поблизу села Іванівка Краматорського району, виконавши свій обов’язок до останнього подиху.
Євгеній був не лише мужнім воїном, а й люблячим сином, батьком, братом. У нього залишилися мама Валентина Афанасіївна, син Гоцик Владислав, брат Анатолій Васильович. Для них, як і для всіх нас, його смерть – це велика втрата.
Сьогодні ми віддаємо шану його подвигу. Євген був одним із тих, хто від першого дня війни став на захист нашої свободи та миру. Його ім’я назавжди залишиться в історії Тальнівщини, у наших серцях і пам’яті.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Євгенія Гоцика. Його жертва не буде марною. Ми пам’ятатимемо його подвиг, розповідатимемо про нього нашим дітям і онукам, щоб вони знали, якою ціною здобута наша незалежність.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Нехай Бог дасть вам сил пережити цю страшну втрату, а світлі спогади про Євгенія стануть вашою опорою.
Вічна пам’ять і слава Герою України, Євгенію Івановичу Гоцику!
Спи спокійно, наш Захиснику.
Слава Героям! Слава Україні!
