Ювілей Дарії Павлівни Король: життя, присвячене медицині

Дата: 11.04.2025 10:25

Кількість переглядів: 20

На варті життя — серце медика

 

11 квітня у теплому родинному колі, серед щирих побажань і слів вдячності, свій поважний ювілей відзначила шанована жителька села Білашки — Король Дарія Павлівна. 54 роки віддала вона нелегкій, але глибоко благородній справі — служінню медицині, служінню людям.

 

Народжена в 1935 році в багатодітній родині колгоспників, змалечку пізнала ціну праці, відповідальності та турботи про ближнього. Щоб отримати освіту, доводилося щодня долати кілометри через поля до сусіднього села Майданецьке — та юна Дарія не боялася труднощів. Вони тільки загартовували її характер.

 

З 1954 по 1956 рік вона навчалася в Уманському медичному училищі. Там, з палаючими очима й глибоким внутрішнім покликанням, опановувала медичні науки, щоб з честю нести клятву Гіппократа. Отримавши кваліфікацію акушерки, Дарія Павлівна стала справжнім стражем життя — спочатку в селі Довгеньке, а згодом — у рідних Білашках, де пройшов її трудовий шлях.

 

Медсестра, акушерка, завідувачка ФАПу — вона була не просто медиком, а цілою епохою для жителів Білашок і Левади. Її знали всі: і немовлята, яких вона приймала на світ, і матері, яким допомагала народжувати, і старенькі, до яких поспішала в будь-яку пору доби.

 

За роки праці під світлом свічки у простих сільських хатах вона прийняла понад 60 немовлят. Часто — уночі, в негоду, без відпочинку і сну. Але ніколи не нарікала, бо робота була для неї — покликанням. Її дбайливі руки, мудре слово, тепла усмішка — рятували, підтримували, вселяли надію.

 

Разом із чоловіком Петром Тимофійовичем виростила двох дітей — сина Віктора та доньку Тетяну, яку народила самостійно, вдома, на сьомому місяці вагітності. І навіть тоді не брала декретної відпустки — бо село чекало її допомоги. Попри клопоти вдома, попри велике господарство, вона всю себе віддавала людям.

Випробування чекало у 1989 році — трагічно загинув її чоловік. Але Дарія Павлівна знайшла порятунок у праці. Медичний халат став для неї і бронею, і джерелом сили. Лише в 2010 році, передавши досвід молодшій колезі, Созонік Тетяні Григорівні, вона дозволила собі піти на заслужений відпочинок.

 

І сьогодні, попри поважний вік, Дарія Павлівна зізнається: якби здоров’я дозволяло, знову б поспішала до ФАПу — бо серце її все ще б’ється в ритмі турботи про інших.

 

Вона має чимало нагород, подяк, грамоти, медаль «Ветеран праці». Але найголовніше — безмежна вдячність односельців, щире людське слово, пам’ять і повага, яку неможливо виміряти жодною відзнакою.

 

У день її ювілею щирі слова привітань прозвучали від Ігоря Карпенка — директора КНП «Тальнівський ЦПМСД», завідувачки ФАПу Тетяни Созонік, старости ТМР Тетяни Гудзенко, працівниці ЦНАПу Наталії Осичнюк. Була і жива музика сердець — з короваєм, квітами, подарунками та щирими обіймами.

Вітаємо шановну Дарію Павлівну з ювілеєм! Нехай доля дарує ще багато світлих днів, душевного спокою, родинного тепла та Божої ласки. Здоров’я, миру й любові Вам, наш ангеле у білому халаті!

« повернутися