ЛУЦЕНКО Олександр_Сергійович
ЛУЦЕНКО_Олександр_Сергійович
Дата, місце народження: 25 квітня 1988 року в м. Тальне
.
Звання: майор
Посада: заступник командира батальйону з артилерії окремого піхотного батальйону
Дата і місце загибелі: 29 грудня 2024 року у Куп’янському районі Харківської області.
Місце поховання: м. Тальне
25.04.1988 – 29.12.2024
ЛУЦЕНКО Олександр Сергійович (позивний "Прокурор") народився 25 квітня 1988 року в м. Тальне. Здобув освіту в Тальнівській загальноосвітній школі №1, яку закінчив у 2005 році. Згодом він навчався на військовій кафедрі при Київському національному університеті ім. Шевченка, де у 2009 році отримав звання молодшого лейтенанта. З 2005 по 2010 навчався в академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України.
Після навчання Олександр присвятив себе професійній діяльності: працював юрисконсультом у Тальнівському районному територіальному центрі, займався підприємництвом, а потім став на захист рідної країни.
Олександр завжди був там, де був потрібен найбільше. У 2014 році, коли почалася російська агресія, він добровільно пішов на службу в Збройні Сили України. Його мужність і професіоналізм не залишалися непоміченими: йому присвоїли звання лейтенанта, старшого лейтенанта, а згодом - капітана. Олександр Луценко був учасником антитерористичної операції (АТО) та операції об’єднаних сил (ООС), брав участь у бойових діях у 2014 - 2015, 2017-2018 та 2019-2020 роках. З 2018-2021 був заступником комісара – начальником мобілізаційного відділення в РТЦК.
У перший день повномасштабного вторгнення, 22 лютого 2022 року, Олександр не вагаючись знову став на захист своєї країни. Був призваний на військову службу по мобілізації Третім відділом Звенигородського РТЦК та СП Черкаської області. З липня 2023 року чоловік обіймав посаду заступника командира батальйону з артилерії окремого піхотного батальйону, засновником якого він і був. У цьому ж році він отримав звання майора.
18 вересня по 7 жовтня 2023 року Олександр проходив навчання в Литовсько-Польсько-Українській бригаді (м. Люблін, Польща). За що був нагороджений медаллю.
Олександр був людиною честі. Справжній воїн, справедливий командир, відданий офіцер. Мужній, відважний та сміливий, вірний товариш, який при виконанні бойових завдань рятував не одне життя. Завжди готовий допомогти та підтримати. Він був сином своєї Батьківщини і до останнього подиху захищав цілісність її кордонів.
За свою мужність і відвагу військовий був нагороджений такими нагородами:
- 4 нагороди за участь в АТО;
- «ЗА ВІРНІСТЬ ПРИСЯЗІ» Почесною відзнакою командира 58 бригади, 13 батальйону від 23.08.2017 р.;
- «ЗНАК ПОШАНИ» від 27.11.2017 р.;
- «Почесний нагрудний знак командира 13 ОМПБ» від 23.04.2019 р.;
орденом "СЕМИОНА БОГОПРИЄМЦЯ ІІ СТУПЕНЯ" від 04.12.2024 р.;
- Відзнака "467 ОКРЕМИЙ ПІХОДНИЙ БАТАЛЬЙОН" ВІД 30.12.2024 р. (посмертно).
29 грудня 2024 року життя молодого захисника обірвалося під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Западне у Куп’янському районі Харківської області.
У Олександра залишилася родина, яка його любила і підтримувала: мама Оксана, батько Сергій, брат Сергій, дружина Анна та син Максим.
Поховали захисника у м. Тальне.
