ШАЛУНОВ Анатолій Миколайович
ШАЛУНОВ
Анатолій Миколайович
Дата, місце народження: 10 травня 1975 року в с. Білашки
Звання: солдат
Посада: номер обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини;
гранатометник відділення охорони взводу охорони третього відділу Звенигородського РТЦК та СП
Дата і місце смерті: 8 лютого 2025, с. Левада
Місце поховання: с. Білашки
10.05.1975 – 08.02.2025
Шалунов Анатолій Миколайович народився 10 травня 1975 року в селищі Левада Тальнівського району Черкаської області в родині звичайних сільських трударів, які виховали трьох дітей – Анатолія, Олександра та Тетяну. Змалечку він був працьовитим, сумлінним, вмів захищати себе і своїх рідних. Закінчивши 8 класів Білашківської школи, вступив до Ватутінського ПТУ, де здобув спеціальність електрика та тракториста.
Розпочав трудову діяльність у Тальному електриком, тривалий час працював у ВАТ «Промінь». У 1994 році, у 19 років, створив сім’ю з Побережник Любов’ю Герасимівною. Разом вони народили та виховали двох синів – Руслана та Віталія. Анатолій був дуже відповідальним і хорошим чоловіком, надійною опорою для своїх синів та дружини.
Багато років Анатолій працював за кордоном – у Польщі та Фінляндії на сезонних роботах. Його вмілі руки були здатні на справжні дива, він ремонтував оселі, допомагав односельцям, завжди був готовий підставити плече. Його щирість, працьовитість та веселий характер назавжди залишаться в пам’яті тих, хто його знав.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Анатолій не міг стояти осторонь. 17 лютого 2023 року він став на захист України, пройшовши підготовку у с. Богодухівка Чорнобаївського району у складі військової частини А4851. Далі служив на Бахмутському напрямку в складі 404 стрілецького батальйону «Черкаси» на посаді гранатометника.
17 серпня 2023 року Анатолій отримав тяжке поранення. Він довго лікувався у Харкові та Житомирській області, але, на жаль, здоров’я стрімко погіршувалося. Після переведення до роти охорони Третього відділку Звенигородського РТЦК, 12 вересня 2024 року був звільнений за станом здоров’я. Незважаючи на це, він залишався сильним і підтримував родину, допомагав батькам, особливо хворому батькові.
І ось страшна звістка сколихнула селище Леваду і Білашки – 8 лютого 2025 року Анатолія Миколайовича не стало. Гострий інсульт обірвав його життя. Йому було лише 49 років…
Ольга Анатоліївна та Микола Володимирович втратили сина, Любов Герасимівна – коханого чоловіка, Руслан та Віталій – найкращого батька, Тетяна Миколаївна та Олександр Миколайович- брата.
Поховали захисника в с. Білашки.
